Навіщо Лукашенку потрібна дружба з Україною

26 вересня в Мінську відбулася зустріч українських журналістів з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. З прес-конференції помітно, що Лукашенко перебуває під дуже сильним тиском з боку Кремля, але намагається залучити інші центри впливу. Лукашенко готовий розглядати Україну як територію для транзиту нафти і в якості партнера для розвитку важкої промисловості. Також білоруський президент зробив ряд заяв, які може в подальшому використовувати в грі як з Москвою, так і з Заходом.

Формат прес-турів Білорусь активно використовує для того, щоб впливати на інформаційну повістку в інших державах і реагувати на інформаційні атаки, які виходять із сусідніх держав. В Україні такі прес-тури існували за часів Віктора Ющенка і на початку президентства Віктора Януковича - в 2010-2011 роках. Сам факт такого прес-туру показує зацікавленість Білорусі у розвитку відносин з Україною. Такий формат дешевше, ніж замовляти "джинсу", навіть якщо повністю оплатити поїздку всім представникам ЗМІ. Швидше за все, візит буде продовжений для зустрічі з декількома міністрами або екскурсії на якесь підприємство.

На цей раз Лукашенко пройшовся основними тезами, які можуть хвилювати українське суспільство і при цьому окремо зупинився на важливих, з точки зору Білорусі, питаннях: війна, роль в ній Білорусі, в якій мірі вона йде в фарватері російської політики, різні конфлікти, в тому числі, шпигунське справа Шаройко (в Білорусі звинувачують в шпигунстві українця Павла Шаройко, а в Україні - білоруса Юрія Політику. Лукашенко розповів, що домовився з Петром Порошенко про обмін ув'язненими, але цього не сталося - ред.), а також потенційні проекти. Білорусь зацікавлена ​​в розвитку машинобудівної галузі, автопрому, співробітництво в сфері хімічної галузі - це там, де торгівля вже йде. Також Мінськ цікавлять ракетні технології, частково - металургія. У Білорусі вводиться в експлуатацію АЕС і очікується надлишок енергії.

Про обмін Павла Шаройко на Юрія Політику

Їх намагалися обміняти, як мінімум, двічі. Була перша домовленість - провести обмін без політичних скандалів і без повідомлення в ЗМІ, але в українських медіа ця новина з'явилася. Перший обмін зірвався. Другий раз була домовленість про те, що обидва повинні пройти через суд і помилування. Обидва суди почалися в один день. Це свідчить про те, що на початковому етапі домовленість нібито повинна була виконуватися. Але потім з'явилася інформація про те, що білоруський суд закінчив процес, а український лише почав розгляд справи по суті. Тому все залежить від того, коли будуть завершені процедурні моменти. Чи є ще якісь "підводні камені" в цій справі - я не знаю.

Про війну на Донбасі і позицію Білорусі

З одного боку, Лукашенко говорить про необхідність врегулювання, можливі компроміси або вибори. Але він повторює те, про що говорять українські засоби масової інформації. Цікавий інший момент: нібито нейтральна Білорусь готова відбивати напади з "тієї" сторони. Варто розуміти, що мова йде про Росію. Також Лукашенко підкреслив мирні відносини між Білоруссю і Україною, а також готовність Білорусі прийти на Донбас з інфраструктурними проектами.

Про економіку

У плані економіки Лукашенко міркував про спільні підприємства, будівництві доріг, великих проектах в нафтовій галузі. Білорусь говорить про можливість закупівлі нафти на ринках третіх країн - це сигнал української влади про те, що Лукашенко готовий розглядати Україну як територію транзиту, через яку йде нафта. Білорусь веде переговори з Катаром, Саудівською Аравією, ОАЕ і Казахстаном про закупівлю нафти. Білорусь не має портів, тому зацікавлена ​​у співпраці з Україною.

Про Крим

Заява Лукашенка про те, що питання Криму вирішено - це з одного боку спроба не влазити в конфлікт з Росією і Китаєм. А з іншого боку - білоруський МЗС продовжує не визнавати Крим російським. Але давайте згадаємо, а коли Україна сама останнім часом піднімала питання про повернення Криму на міжнародних переговорах з тією ж Німеччиною? Представник американського Держдепу Курт Волкер заявив, що повернення Криму відбуватиметься за сценарієм країн Балтії. Там не було ніяких практичних рухів до того моменту, поки держави Балтії не мають проголосили про відновлення незалежності. І США, і інші країни не бачать реальних механізмів повернення Криму сьогодні. Позиція Лукашенко висловлена ​​більш цинічно, але вона нічим не відрізняється від позиції Сполучених Штатів.

Про миротворців

Теза про білоруських миротворців на Донбасі дуже вигідний для Лукашенка і він буде регулярно його піднімати. Незважаючи на тиск РФ, Лукашенко шукає зовнішньополітичні точки опори на рівні міжнародних організацій. Одна справа - це коли Росія починає конфлікт з Білоруссю - "останнім диктатором Європи", а інша справа, коли цей конфлікт починається з державою, залученим в миротворчу операцію. Це зовсім інший рівень дипломатичної реакції. Для офіційного Мінська участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі - це хороший політичний запобіжник від можливої ​​агресії Російської Федерації на всіх рівнях - економічної, інформаційної, військової чи зовнішньополітичного тиску. На сьогодні Білорусь багато в чому обмежена у свободі своїх зовнішньополітичних маневрів, але це поле можна розширити після входу в миротворчу місію.

Для того, щоб стати потенційним учасником миротворчого контингенту, треба пройти відповідну підготовку і відповідну сертифікацію, яку проводить ООН. І для кожної людини приймаються окремі рішення. Кожна людина отримує іменний сертифікат. Проводиться перевірка на дотримання певних стандартів. Порушення цих стандартів означає, що держава більше не буде допущено до таких операцій. На сьогодні за стандартами ООН в Білорусі підготовлено дві роти миротворців. Це 240 контрактників, які мають сертифікати. Ще близько 200 знаходяться в резерві. Це люди, які отримували такі сертифікати раніше. Тому Білорусь може виставити 400 чоловік. Звичайно, кожному з них в голову не заглянеш і не перевіриш, проросійський він чи ні. Але раніше звучала цифра: мінімальна кількість миротворців на Донбасі - п'ять тисяч. Оцініть баланс сил.

Про поглинання Білорусі Росією

Росія спробує відійти від політичної складової інтеграції Білорусі, оскільки вона не вдалася, і перейти до формату поглинання білоруської економіки через приватизацію і ринкові інструменти. У Білорусі це розуміють і, я думаю, чинити опір будуть до останнього. З усього "дорожнього плану", який опублікував "Комерсант", скоріше, відбудеться гармонізація законодавства щодо захисту від іноземних інвесторів - РФ прийняла відповідні закони ще рік тому. У Мінську це подадуть у вигляді інтеграції з Росією. А, скажімо, з митних питань консультації йтимуть роками. Але інтеграція з Росією, навіть якщо б вона відбулася в найближчі місяці, нічим не заважає торгівлі нафтопродуктами, створення спільних підприємств, виходу на нові ринки.

Про врегулювання конфлікту на Донбасі

З приводу заяви про те, що в конфлікті на Донбасі можна розібратися без участі США. Лукашенко часто намагається робити гучні заяви, але за останні півроку співпрацю Білорусі і США отримало значний розвиток. Було вирішено питання про відновлення дипломатичного співробітництва, зайшла розмова про економічне співробітництво, співпрацю спецслужб. Тому з одного боку заява Лукашенка - це якийсь реверанс в сторону РФ. Його можна використовувати в разі негативної реакції на зустріч з українськими журналістами на зовнішньої майданчику. Але два тижні тому, під час візиту заступника керівника Держдепу, президент Білорусі говорив, що зацікавлений в більшій ролі США в цьому регіоні. Без участі Вашингтона врегулювання ситуації в Україні неможливо. Лукашенко перебуває в досить важкій позиції. Він намагається проводити політику по залученню інших центрів сили в Білорусь, щоб врівноважити вплив РФ, щоб мати більше можливостей для маневру. "На шпагаті" Лукашенко перебуває вже в останні років 20.