Україні необхідно повернути своїх біженок з Європи для порятунку економіки - Bloomberg

Україні потрібно, щоб жінки, які виїхали через повномасштабне вторгнення Росії, повернулися додому. Якщо більше 6 мільйонів українських біженців не повернуться, то частина збитку від війни буде незворотною.

Видання Bloomberg пише, що більшості чоловіків віком від 18 до 60 років заборонено залишати країну, що пояснює, чому 68% українських біженців становлять жінки. За словами Олександра Ісакова, нездатність переконати повернутися хоч одну з 2,8 мільйона жінок працездатного віку коштуватиме Україні 10% довоєнного валового внутрішнього продукту, а це 20 мільярдів доларів на рік при найгіршому сценарії, який переважить запропонований Європейським союзом чотирирічний пакет допомоги для України в розмірі 12,5 мільярдів євро на рік.

"Особисто для мене перемога — це коли українські сім'ї об'єднуються в Україні, а не за кордоном", — сказала заступник міністра економіки Тетяна Бережна. "Тому найголовніше завдання зараз для України, для українського уряду — зробити все можливе, щоб жінки з дітьми повернулися до своїх чоловіків і об'єдналися в Україні".

Ще до війни найслабшою ланкою економіки України була її демографія з коефіцієнтом народжуваності всього 1,2 - один з найгірших показників в Європі. Десятки тисяч вбитих солдатів і цивільних осіб і ще більше число поранених і травмованих, не здатних працювати, ще більше скорочують кількість споживачів і працівників, необхідних для відновлення.

Уряд має амбітні плани післявоєнного відновлення, які подвоять розмір економіки до 2032 року, але Міністерство економіки каже, що Україні не вистачає 4,5 мільйона робітників і підприємців, необхідних для досягнення цієї мети. Він спрямований на те, щоб заповнити прогалину за допомогою біженців, що повертаються, 60% з яких мають наукові ступені. З цією метою уряд працює над стимулами для повернення жінок на ринок праці, включаючи новий закон про працю, спроби скоротити гендерний розрив в оплаті праці і гранти, щоб допомогти дружинам та чоловікам українських захисників почати свій бізнес.

У сукупності українські біженці та внутрішньо переміщені особи становлять майже третину від 37,3 мільйона населення, яке проживало на вже окупованих територіях до початку повномасштабного вторгнення Путіна. І хоча деякі з тих, хто був переміщений всередині країни, все ще може зробити свій внесок в економіку України, ті, хто зараз живе за кордоном, шукають роботу, платять податки і збільшувати виробництво в інших місцях.

"ВВП економіки складають тільки люди", - заявив у своєму офісі в Києві Олег Гороховський, виконавчий директор Монобанку, постачальника мобільних банківських послуг. "Я боюся, що дуже багато розумних людей, молоді, особливо жінок, їдуть з України".

Жінки, за його словами, мають непропорційний вплив на споживчий попит, оскільки вони є основними особами, які приймають рішення, коли мова йде про покупки для дому.

"Без них буде дуже важко", — додав Гороховський.

Багато біженців, ймовірно, з часом повернуться. Проте, мало гарантій щодо їх кількості, і переконати біженців повернутися буде все важче, якщо війна буде і далі затягуватися. За даними УВКБ ООН, знадобилося майже десятиліття після закінчення останньої війни в Європі, в Боснії в 1990-х роках, для повернення додому половини з 2 мільйонів біженців і ВПО.

За підрахунками Ісакова, аналогічний результат для України, при якому повертається половина всіх біженців, коштуватиме економіці 10 мільярдів доларів на рік. Це 5% ВВП з урахуванням того, що деякі чоловіки і сім'ї переїдуть до жінок, які вирішили залишитися за кордоном.

Втрата робочої сили не менш важлива, ніж втрата попиту. За словами головного аналітика Центробанку з грошово-кредитної та економічної політики Олександра Жолуда, Україна шукає способи заповнити майбутній дефіцит за рахунок репатріантів. У той час як в інших місцях питання імміграції часто викликають проблеми, "у нас в Україні вже йдуть дебати про необхідність нових іноземних іммігрантів після війни". Однак поки основна увага приділяється переконанню біженців повернутися в такі міста, як Миколаїв.

Коли Данія погодилася очолити програму реконструкції порту під час війни, посол Оле Егберг Міккельсен знав, що він допоможе відновити водну та енергетичну інфраструктуру, щоб місто знову стало придатним для життя. Він не очікував, що будуватиме бомбосховища для дітей.

3 липня було узгоджено проект відновлення 16 пошкоджених шкіл з додаванням притулків, де це необхідно, "тому що сім'ї з дітьми заявили, що без них вони не повернуться в місто, розташоване так близько до лінії фронту".

Багато людей повернулися, відображаючи той факт, що цифри не є статичними. Місцеве самоврядування зробило багато для того, щоб перспектива стала більш привабливою: парк нових автобусів замінює розбиті під час війни; до автобусних зупинок тепер примикають бетонні бункери, де люди можуть сховатися під час тривоги; в трубах є тепло і вода, навіть якщо вона не питна.