Швидкий вступ України до НАТО малоймовірний, попри лобіювання Києва - Sky News

Членство України в Північноатлантичному альянсі буде однією з основних тем саміту у Вільнюсі. Запрошення до НАТО Україна навряд чи отримає.

Видання Sky News пише, що навіть після припинення бойових дій якнайшвидший вступ України до трансатлантичного клубу малоймовірний, попри сильне бажання Вільнюса та інших столиць прибалтійських держав. Проте, питання про те, наскільки близько утримувати Україну, буде домінувати на дводенній зустрічі лідерів НАТО, включаючи президента США Джо Байдена, британського прем'єра Ріші Сунака і президента Франції Еммануеля Макрона.

Високопоставлений американський дипломат повідомив, що президент України Володимир Зеленський, який також візьме участь, відчує "полегшення", коли почує, що союзники можуть запропонувати з приводу членства.

"Я думаю, він відчує полегшення, побачивши єдність, яку альянс демонструє в даний момент, і повний пакет конкретних результатів, які альянс готовий запропонувати", — сказала в інтерв'ю Джуліанна Сміт, посол США в НАТО.

У свою чергу українське військове джерело сказало, що вже є почуття "великого розчарування".

"Ми розуміємо, що мало що можемо змінити, але відчуваємо себе зрадженими як нація", — сказало джерело. "НАТО було створено для стримування Росії. Тепер Україна за підтримки НАТО стримує і послаблює Росію. Україна зараз сама виконує статтю 5, щоб захистити Польщу і країни Балтії".

Джерело мало на увазі основоположний принцип статті 5 Альянсу, згідно з яким напад на одну державу-члена вважається нападом на всіх і вимагає колективної відповіді. Будь-яка країна, яка не є членом, не має такого захисту.

Очікується, що щодо України будуть прийняті дві окремі ініціативи. Зокрема, в заключному комюніке союзники зафіксують зобов'язання щодо шляху до членства в НАТО, який йде далі, ніж загальна обіцянка, дана в 2008 році, про те, що двері для вступу в Альянс відкриті.Очікується, що в рамках цього союзники відмовляться від вимоги, щоб Україна завершила План дій щодо членства, який включає тривалі політичні та військові реформи. Вони також скличуть перше засідання Ради Україна-НАТО - механізму, покликаного дозволити Києву вести справи з союзниками на умовах рівноправності.

Все це не є чітким запрошенням приєднатися до клубу, до якого прагнула Україна. Але НАТО - це альянс, який працює на основі консенсусу, тому може рухатися тільки в темпі країн, які найбільше опираються, що продемонструвало поведінку Туреччини у зв'язку з історичною заявкою Швеції на вступ до НАТО.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зняв своє вето на членство Швеції тільки напередодні саміту попри те, що переважна більшість союзників підтримала пропозицію Стокгольма. Анкарі ще належить встановити точну дату, коли турецький парламент ратифікує угоду про приєднання.

Угорщина також ще не підписала документи про приєднання Швеції. Це означає, що Стокгольм як і раніше не входить в клуб, а членство Швеції викликає набагато менше суперечок, ніж запрошення країни, залученої у війну на виживання з Росією, вступити в НАТО.

Шведський досвід є чітким сигналом того, що членство України, хоча в принципі і схвалене всіма союзниками, навряд чи відбудеться швидко. Тому такий важливий другий крок, який може продемонструють у Вільнюсі.

Окремі держави-члени на чолі з США, Великою Британією, Францією та Німеччиною, а не НАТО як колектив, завершують роботу над рамковою угодою, в якій буде викладено низку довгострокових гарантій безпеки, які вони нададуть Україні, за винятком якнайшвидшого вступу до НАТО.

Ці гарантії, такі як незмінне зобов'язання надати зброю, розвіддані та іншу допомогу в галузі безпеки, забезпечать довгострокову підтримку України в її війні і елемент стримування майбутніх нападів після припинення бойових дій. Це свого роду буфер, поки Київ йде по шляху до повноправного членства в НАТО.

Неясно, чи зможуть союзники, які беруть участь в "ізраїльському варіанті", який є окремим, але доповнює обговорення в НАТО, прийти до згоди до завершення саміту, але Вільнюс забезпечить своєчасний фон, щоб компенсувати розчарування України через прагнення до Альянсу.