Постійні сварки та бійки між рідними братами й сестрами до певної міри є "нормальним" явищем. Нові дослідження свідчать, що психологічна стабільність дітей та підлітків прямо залежить від кількості наявних братів і сестер – чим їх більше, тим більше проблем.
Психологи вивчали поведінку та психічний стан дітей середнього шкільного віку у США та Китаї, тож справа точно не в культурних особливостях. Результати дослідження, опублікованого у виданні Journal of Family Issues, свідчать, що діти з великих родин мали дещо гірше психічне здоров’я, ніж діти з менших сімей. Особливо помітним цей вплив був у родинах, де вікова різниця між братами/сестрами складала рік чи менше.
Дослідники опитали 9100 восьмикласників у США та 9400 у Китаї (середній вік – 14 років), ставлячи їм питання про їхнє психічне здоров’я, хоча конкретні запитання дещо відрізнялися між країнами. У Китаї підлітки, які взагалі не мали братів і сестер, демонстрували найкраще психічне здоров’я. У США було виявлено, що діти, які не мали братів і сестер або мали лише одного, мають подібне психічне здоров’я.
Але чим більшою була кількість братів/сестер у дитини, тим гіршим загалом було її психічне здоров’я, свідчить дослідження. Причому ця тенденція проявляла себе сильніше у тих дітей, які мали старших братів і сестер.
Співавтор дослідження, професор соціології в Університеті штату Огайо (США) Дуг Дауні висуває гіпотезу, що такі тенденції є наслідком дефіциту "батьківського ресурсу".
"Якщо ви думаєте про батьківські ресурси, як про пиріг, одна дитина означає, що вона отримує весь пиріг. Але коли ви додаєте більше братів і сестер, кожна дитина отримує менше ресурсів і уваги від батьків, і це може вплинути на її психічне здоров’я", – пояснює Дауні.
Але є й інші потенційні пояснення. Наприклад, підлітки з найкращим психічним здоров'ям походили з сімей з найвищими соціально-економічними перевагами. У США це часто були сім'ї з одним або двома дітьми. У Китаї це були сім'ї з однією дитиною.