НАТО фальшивими обіцянками живить примарні надії України, - Politico

На саміті НАТО у Вашингтоні у 2024 році, присвяченому 75-річчю альянсу, лідери запропонували Україні новий виток помилкової надії у війні проти Росії - що гірше, ніж нічого не робити.

Як пише Politico, чи військові зобов’язання, чи посилена підтримка загрожує ще більше поставити під загрозу членів НАТО без гарантій безпеки. Ця шарада не нова, але зараз особливо поганий час.

Фальшиві обіцянки НАТО
Після провалу контрнаступу у 2023 році Україна почала усвідомлювати, що її сили не можуть повернути більше своєї території. Попри потік великої західної допомоги, Києву може бути важко утримати те, що він має - обставина, яка свідчить про те, що він повинен почне розглядати переговори з Москвою, щоб припинити або навіть заморозити конфлікт шляхом перемир’я до того, як ситуація на полі бою погіршиться і простір для переговорів зменшиться.

"Але замість цього Вашингтон і європейські столиці, на жаль, подвоюють - принаймні риторично - стверджування, що Україна колись приєднається до НАТО. Насправді, після просування туманного "містка до можливого членства України перед самітом, під час зустрічі лідери НАТО заявили, що Україна знаходиться на "незворотному шляху" до вступу", - пише видання.

Останніми тижнями США також підписали з Києвом угоду про безпеку терміном на 10 років і схвалили використання зброї США українськими силами по цілях у Російській Федерації. Тим часом, підтриманий лідерами країн Балтії, президент Франції Еммануель Макрон запропонував відправити сухопутні війська НАТО в Україну. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США натякнув, що розгортання інструкторів НАТО в Україні є неминучим.

Втім, видання наголошує, що було б нерозумно прийняти Україну до НАТО - зараз чи коли-небудь.

Будь-який можливий сценарій вступу України представляє нерозв’язну дилему: країну не можна прийняти, поки вона перебуває у стані війни з Росією - головне тому, що це негайно закине НАТО та Росію в ядерну кризу. Крім того, будь-яке зобов’язання захищати Україну в майбутньому не буде надійним стримуючим фактором. Андеррайтер альянсу, США, вже чітко продемонстрував, що не воюватиме та ризикуватиме ядерною війною від імені України, навіть коли на карту поставлено виживання останньої, оскільки США не мають життєвого інтересу в цьому.

"Простіше кажучи, обіцянки Заходу – порожні балачки, а членство України в НАТО наразі не розглядається. Пропозиція Макрона виглядає досить несерйозною, а пакт США є по суті символічним", - пише видання.

Небезпека реальна
Тим не менш, навіть брехливі обіцянки можуть становити реальну небезпеку, і це може проявлятися в кількох формах:

По-перше, будь-яка перспектива членства України в НАТО, якою б сумнівною вона не була, зберігає ключову причину війни, надаючи Росії стимул продовжувати конфлікт, щоб запобігти вступу України. Як і у випадку з проектами договорів, поданими Росією в грудні 2021 року, і стамбульськими переговорами, що відбулися в березні та квітні 2022 року, будь-яка резолюція неминуче залежатиме від приєднання України до НАТО.
По-друге, фальшиві обіцянки заохочують фальшиві надії, які лише спонукатимуть Україну "продовжувати дотримуватися своєї невдалої стратегії повернути всі втрачені території" та уникати переговорів з Москвою.
Видання наголошує, що наразі найкращий варіант для України – це, ймовірно, окопатися та прийняти оборонну стратегію, одночасно починаючи переговори про мир або принаймні про перемир’я. Західна допомога може допомогти Києву утримувати свої лінії фронту та переслідувати російські об’єкти протягом деякого часу, але вона не може замінити остаточну нестачу живої сили в Україні, особливо в той час, як власна промислова база Заходу відчуває напруження. Продовження війни лише обіцяє подальше виснаження українських сил і зрештою ймовірність або фронтового, або політичного краху.

Звичайно, Росія може не погодитись прийняти перемир’я щодо територіального статус-кво, і переговори можуть тривати роки. Але риторика НАТО спонукає відкласти не певний мир, а перші кроки до нього. Це вимагає політичного зрушення в бік визнання того, що війна не закінчиться повною справедливістю для України та Росії.

Україна також не є монолітом непохитної опори для повернення всієї території будь-якою ціною. Зростаюча кількість українців напевно хотіла б змінити курс і перестати кидати людей на все більш недосяжні цілі. Фальшиві західні обіцянки підтримують менш практичну альтернативу.

Крім того, хоча ціна помилкової надії лягає здебільшого на Україну, це також збільшує ризик для американців та інших членів НАТО. Чим довше затягується війна, тим більше зростає загроза ескалації.

Ризик ядерної війни
Останніми тижнями Україна вже використовувала власні власні можливості для ударів по російських радіолокаційних станціях, призначених для раннього попередження у разі американської ядерної атаки. А минулого місяця суббоєприпаси від ракети, наданої США, випущеної українськими силами, впали на цивільних пляжників у Севастополі, після того, як їх перехопила російська ППО.

Ці події викликають гостру стурбованість. Атака на системи раннього попередження підриває впевненість Росії у її здатності відповісти у разі першого ядерного удару з боку США, отже, збільшуючи ризик використання Росією ядерної зброї. Але більш вірогідним результатом є те, що Москва відповість на атаки на своїй території з використанням наданої США зброї, знайшовши способи прямого удару по США або сторонам, які їм допомагають. Напади України на Росію також викликають питання про те, чи зможуть США перешкодити Києву втягнути його в прямий конфлікт, оскільки ситуація стає все більш жахливою.

"Аналітики часто наполягають, що Захід не повинен піддаватися "ядерному шантажу", оскільки ескалація до ядерної війни малоймовірна. Але точна назва "ядерного шантажу" - "ядерне стримування", і воно не вимагає впевненості, що катастрофа станеться, лише страх, що вона може статись", - пише видання.

Ця логіка хибна за будь-яких обставин, але особливо у випадку з Україною, де баланс рішучості між США та Росією переважно на користь останньої. Ризик ядерної війни може бути низьким, але її апокаліптичні наслідки вимагають, щоб ми докладали зусиль, щоб її ніколи не сталося.

"І все ж цього тижня НАТО продовжувало свою безвідповідальну політику щодо України: даючи помилкові надії, роблячи мир менш імовірним, а війну більш небезпечною. Інший вид саміту, пройнятий реалізмом, визнав би, що Україна не може перемогти в тому великому сенсі, який вона визначила як перемогу, і що НАТО не захищатиме її. Це було б містком до кращих перспектив розумного миру в Україні, не кажучи вже про покращення безпеки для НАТО", - підсумувало видання.

Співпраця України з НАТО - останні новини
Канцлер Німеччини Олаф Шольц і президент США Джо Байден відтягують вступ України до НАТО. Як написало видання DW, Україна очікувала від 75 ювілейного саміту НАТО, який проходив у Вашингтоні 9-11 липня, чітких сигналів та вирішальних кроків до прийняття в Альянс, однак Байден Шольц зробили це неможливим.

За даним ЗМІ, саме Байден і Шольц на подив і обурення союзників з Центральної Європи й Балтії, знову наполягли на тому, щоб "не провокувати Росію", тобто, Путіна. Щобільше, обом політикам забракло такту і політичної мудрості, щоб і на ювілейному форумі НАТО не повторити Володимиру Зеленському вимогу не застосовувати поставлену Україні зброю за межами її власної території й прикордонних областей Росії.