Дев'ять місяців битви за Донбас: Росія платить величезну ціну за мінімальний успіх, - NZZ

Останніми тижнями після більш стабільної фази знову зросла кількість повідомлень про російські завоювання. Москва з гордістю перераховує всі села, які окуповує її військо: Вовче, Євгенівка, Піщане і Прогрес. Більшість із них – пустельні ландшафти руїн, які не мають стратегічного значення. Але навіть заради найменших успіхів Кремль жертвує сотнями солдатів. Таким чином диктатор Володимир Путін створює враження, що просування Росії не зупинити, пише NZZ.

Така тактика війни ставить українців у небезпечне становище. Вони не можуть дозволити собі помилитися, тому що ворог постійно шукає слабкі місця. На думку українських експертів, останні наступи Росії були вдалими через неузгодженість дій ЗСУ: під Торецьком зірвалася ротація військ, а на Прогресі сталося непорозуміння між двома бригадами, які стояли поруч. Це впливає на мотивацію та моральний дух, коштує території та людських життів.

900 квадратних кілометрів окуповано за дев'ять місяців
Проте кожен, хто дивиться на поле битви з трохи більшої відстані, повинен прийти до висновку, що Москва поки що мало чого досягла, попри на гігантські втрати техніки і військ. У середині липня молодий французький аналітик Клеман Молен підбив підсумки наступу на Донбасі, який тривав дев’ять місяців: найважливіший результат – падіння укріпленого міста Авдіївка. Є й чотири десятки сіл.

Росіяни завоювали місцевість переважно на захід від Авдіївки, де продовжували наступ. Загалом вони окупували майже 900 квадратних кілометрів. Звучить багато, але це лише 0,15 відсотка території України. Головнокомандувач британської армії заявив цього тижня, що за такої швидкості росіянам знадобиться п’ять років, щоб завоювати чотири частково окуповані українські регіони.

Однак це передбачало, що Москва продовжувала надавати необхідні ресурси, але втрати колосальні. Про найвитратніший етап війни говорять не тільки західні спецслужби, а й російські ЗМІ: на початку липня портал "Медуза" підрахував цифру в 120 тисяч убитих за даними реєстрів загиблих і некрологів. Щодня додається від 200 до 250. Разом із пораненими налічується півмільйона втрат з початку вторгнення.

Хоча минулого року росіянам вдалося досить успішно вербувати нових солдатів, тепер збройним силам доводиться працювати активніше. Місто Москва пропонує добровольцям бонусну заробітню плану за контракт, але кількість новобранців значно скоротилася.

Підрозділам РФ також не вистачає транспортних засобів. Виробництво нових танків і бронетранспортерів не може задовольнити потреби війська. Тому армія розконсервовує свої радянські склади. Платформа Warspotting нарахувала за останні дев'ять місяців 4 тисячі знищених одиниць техніки, з них 1114 лише на Покровському напрямку. Серед українців втрати менші у десять разів.

Днями у мережі з'явилося відео, яке демонструє масштаб російских втрат: колона з 57 одиниць бронетехніки потрапила під вогонь під Вугледаром. Використовуючи безпілотники та артилерію, ЗСУ швидко знищили 13 одиниць техніки, перш ніж росіяни відступили. За останні кілька місяців було десятки таких невдалих атак.

Проте такі відео – це не лише ознака української сили. З одного боку, військові експерти зазначають, що частини таких колон регулярно досягають своїх цілей. З іншого боку, української бронетехніки майже не видно – просто тому, що її у захисників замало. Це означає, що вони не можуть проводити контратаки, не мають вогневої підтримки та транспортних засобів. Так званими FPV-дронами українці можуть компенсувати лише частину цього недоліку.

Нестача техніки, зброї та солдатів торкається практично всього українського фронту на сході. Мобілізація та навчання нових військ залишаються млявими, а нові поставки зброї зі США повільно досягають найбільш уразливих секторів. Розрив логістичних ланцюгів є одним із пріоритетів обох воюючих сторін.

Українці покладаються в першу чергу на безпілотники та обмежений арсенал ракет Himars і Atacms. Навіть якщо Києву регулярно вдається завдавати вражаючих ударів, руйнівна сила російської авіації значно більша. Позаду фронту винищувачі стріляють важкими плануючими бомбами та ракетами. Вони знищують цілі позиції та завдають значної шкоди цивільній інфраструктурі. А оскільки захисники на фронті мають занадто мало зенітних засобів, реактивні літаки також безпосередньо втручаються в бойові дії. Головнокомандувач української армії Олександр Сирський нещодавно заявив, що літаки F-16, які незабаром прибудуть, полегшать цю проблему, але вони не є чудодійним засобом.

Атаки Москви тривають
Навіть якщо сьогодні становище українців виглядає менш безнадійним, ніж навесні, невідомо, чи наступ Москви вже досяг кульмінації. У червні та липні група Frontelligence Insight спостерігала кілька сотень бронетехніки, яку перевозили з Росії поблизу фронту. Вони ще не з'явилися на полі бою. Сирський очікує подальшого збільшення чисельності російських військ з 520 000 до 690 000 осіб до кінця року.

Тому атаки, ймовірно, триватимуть, особливо тому, що українці не в змозі розпочати контрнаступ у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Російський військовий експерт Кирило Михайлов відзначає "опортуністичну стратегію" Москви, яка намагається розширити дрібніші прориви за рахунок розгортання резервів і таким чином наблизитися до завоювання всього Донбасу. Ця стратегія показала певний успіх, оскільки багато українських підрозділів були виснажені та неукомплектовані, а лінії оборони різнилися за силою.

Росіяни загрозливо наступали, зокрема на ділянці Покровська. Вони відійшли на п’ять кілометрів від важливої ​​дороги між центрами Донбасу Покровськом і Краматорськом. Якщо вони дійдуть до цього, то можуть значно ускладнити або навіть унеможливити постачання важливих ділянок фронту, в тому числі Часів Яр. Україна також може бути змушена відступити в середньостроковій перспективі на самому південному сході, де місто Красногорівка, ймовірно, знаходиться на межі падіння.

"Але все це не слід плутати з хаотичним розвалом українського фронту. Експерти вважають це дуже малоймовірним. Крім того, абсолютно незрозуміло, як росіяни планують захопити найважливіші центри Донбасу наявними силами. Найбільша загроза здатності України продовжувати захищатися криється деінде: у втомі від війни її власного населення і, перш за все, її західних партнерів. Вони все активніше вимагають припинити цей конфлікт. Це робить зовнішню підтримку, від якої Україна залежить як ніколи, дедалі непередбачуванішою. Це посилиться, якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах у США", - зазначає видання.

Війна в Україні: останні новини
Російські окупаційні війська ведуть найзапекліші наступи в районі стратегічно важливого міста Покровська в Донецькій області. Воно розташоване на головній дорозі, яка служить маршрутом постачання інших утримуваних Україною форпостів, таких як Часів Яр і Костянтинівка в Донецькій області.

Крім того, ворог активізувався біля Гуляйполя на Запорізькому напрямку. Про це розповів речник оперативного угруповання військ "Таврія" Дмитро Лиховій. Щодо Оріхівського напрямку, то це зараз основна гаряча точка в оперативній зоні, додав він.